Так от - одного разу махфія відрядила мене по грощі на мацу, бо їсти вже не було чого.
Дали мені пластикову картку якогось мєстного банку, що належить свату мера Донецька.
Натягнув кірзачі та попиздив.

Наближаюсь до банкомата, дивлюся - людей чималенько, бо їсти не лише жиди люблять, а й різноманітні чуркі та кацапи.
Першим стояв якись бик у спортивному костюмі "адідас" з Харкова. Це падло хотіло отримати бакси замість гривень і пиздило по кнопках що було сили.
"Давай бакси, блядь, бакси давай !"
Банкомат бакси не давав.
Наступні були дід з онуками: дівчинка та хлопчик. За ними якісь жінки, нєгр та я.
Ото падло ще попиздило трошки банкомата та відійшло.

Підійшов дід з онуками, вструмив свою картку та охуєл, бо замість російскої мови вибрав англійську і ніхуя не міг просцяти.
Дівчинка каже: "Діду, бери грощі і купи мені біленьку собачку", малий хлопчик теж піздить під руку: "А мені купуй машину!"
Дід: Зараз, зараз, от грошикі зніму з картки та підемо.
Малі: Дід, знімай гроші хутчіш.
Дід: Зараз все, ось ніхуя не просцю, що воно написано.
Жінка з толпи: Та візміть картку. Ще разок спробуйте.
Дід: Як її забрать, я нічого не бачу.
Діти: Діду, бери гроші!

Дід щось клацнув та банкомат почав пищати.
Нєгр сує свого носа у без нього складну сітуацію: Нажмітє канцель.
Жінка у істериці: Що наробили, лярви поламали банкомата. Де мені грощі знять! Я весь день бігаю! В мене діти голодні! - Починає плакати. Онуки ревуть.
Нєгр: Нажмітє канцель. - Сує свої чорні руки.
Дід: Ой лишенько, що робити!
Тут нєгр таки дотягнувся до кнопки "cancel" та зробилося щось страшне. Банкомат почав видавати долари.

Дід став сірий, як небо над донецьком у понеділок.
Жінка та діти замовкли.
Бичара, що спостерігав за процесом, зовсім охуєл від несподіванки.
Підскочив до нєгра та почав його дьоргати за руку.
Бик: Що ти зробив, кажи, що ти зробив, чьорная морда?!!
Дід до себе: Це не мої грощі! - краще б він цього не казав.
Бик наче сказився.
Бик: Падла, ето мої дєньгі, ето вам нєгр дав мої деньги, - та почав відбирати долари у діда.
Старикан відскочив та вронив гроші.
Нєгр вклонився їх збирати.
Бичара у цей час зовсім здурів та величезним кулаком в'єбав нєгра по голові "навилєт".
Чорний завис у повітрі, як у матриці, та снарядом полетів у стіну.

Жінки заревіли, наче міфічні сирени у Саргасовому морі.
Онуки, як шакали: Діду купи, діду купи !!!
Дід: Бачите, нічого я вам не куплю !!!
Найстарша - дівчинка, дуже образилась на "такой базар". Оченята горять, рот щось лопоче.
Не знаю, де вона такому навчилася: маленьке, безпомічне, як в'єбе діду поміж ніг рукою. Діда скосопиздило навпіл.
Малий хлопчик вчепився йому в волося: "Купуй, купуй".
Старий не витримав і впав. Та єбалом об бордюрину.

Де вони ховалися ті менти, що їх так багато прібигло.
Дивляться: жінки кричать, діти плачуть, нєгр біля стіни в соплях, дід без ознак життя, всюди долари.
Кинулися на бика, заломили руки, дали по єбалу.
Згодом ні ментів, а ні діда, негр с'єбався, жінку, що більш за всіх піздєла забрали свідком, доларів наче і не було.

Бо у Донецьку немає мафії - лише міліція.

На головну
Стрибнути в гостєвую