Кося - менеджер
Люся - дівчина Косі
Тарась - кореш Косі
Любаша - дівчина Тарася

Дія перша.

Четверо п'яних друзів заходять у якесь кафе десь під Донецьком.
На вулиці дуже холодно, як у Казахстані або у космосі.

Люся: Рєбзя, будєм бухать чи просто погуляєм.
Кося: Бухать.
Сідають за століка.
Підходить охфіціант у білому фартушку, з сокирою.
Охфіціант: Цей столік замовлено. - Бере сокиру та починає пиздячить столік.
Баби піщать від страху.
Тарась: Йобані кілєри!
Кося: Рвем на блатхату.
Уходять.

Дія друга.

Друзі заходять до блатхати. Приміщення дуже старе та страшне - сталінка.
Є одна кімната, кухня та величезна параша. Посерд хати стоїть стол, стільці та шкаф.
Кося: Ви будете бухать чи єбалом щолкать? Бляді, за роботу!
Тарась: Переконує !
Регочуть.

Згодом на столі стоїть кура, пляшки та солоні огірки.
Люся: Рєбята, а ви знаєтє, що свиня за своєю природою дуже схожа на людину.
Кося: Чи ти її в жопу єбала?
Тарась голосно відригує.
Люся: Ну це я так сказала - взагалі. Щоб розмову підтримати.
Любаша: Хуя підримувати будеш.
Тарась: Одній куриці пересадили мозок негра.
Кося: І що?
Тарась: Так у неї утакоє вимахало, - показує руку по самого локтя, - ... крило.
Кося: Це хуй був.
Любаша: Де ти у кури хуй бачив?
Усі мовчки дивляться на розірвану руками куру.
Люся: Великий хуй. - Починає блювать.
Кося: В мене трава є.

Дія третя.

Друзі пускають по кругу величезного бульбулятора.
Тарась: Первобитна людина навчилася використовувати вогонь, щоб підпалювати всю хуйню - це зветься еволюція.
Кося: Я теж це чув.
Люся: Е-во-лю-ці-я. - Випускає дим із рота.
Любаша дивиться на паука що лізе по підлозі.
Тарась: Друзі, ви бачите те ж, що і я ?
Любаша: Ця істота називається паукус вульгарус, тобто звичайний паукус.
Люся: Друз'я, він поспішає до своїх діточок!
Кося зривається зі стула: Піздєц !!! - починає топтати паука ногами, але той встигає відскакувати та іронично подмігувати.
Кося плаче: Ось тобі, паукус, ненавиджу!
Тарась: Я зрозумів! Ми - це не ми. Тобто ми дивимось на себе, але ми не є самими собою, тому це не нас прьот, а когось іншого.
Любаша: Екзістенція.
Люся: Пєлєвін.
Тарась здивовано дивиться на Любашу. Та дуже повільно: ек-зі-стен-ці-я, нааааааа... - в неї з рота виходить пара.
Пара перетворюється на облачка, потім у великі краплини та падають вниз.
Біля полу краплини перетворюються у порожні консервні банки. Тарась підскокує, та заходиться їх бутсати.
Друзі здивовано спостерігають як Тарась пиздячить ногою воздуха.
Кося повзає по полу, шукає паука та плаче: Де паукус, блядь !!!
Любаша киває головою маленьким людям що входять до кімнати.
Люди сідають до столу та починають їсти те, що залишилось.
Любаша: Оце так! - Встигає схопити залішки кури.
Маленьки люди з'їдають огірки, та починають їсти посуд. Любаша помічає, що кура робить арійського салюта величезним що для кури крилом та заспівує верс хоссель.
Вечірка у розпалі: Тарась впав, але продовжує футболяти банки, Кося схиливши голову плаче, Любаша на столі ковтає цілі огірки.
Одна Люся бігає по хаті, як скажена, час від часу наябується через меблі.
У страшному угарі ніхто не помічає як відкривається шкаф.
Із нього вилізає Пєлєвін у зручному білому кімоно. Він робить невловимий рух руками та влучає кулаком в носа Люсі.
Вона пада та засинає.
Пєлєвін: Хо!

Завіса.

На головну
Стрибнути в гостєвую