Вступ

Гамлєт - бздюковатий щоголь, ублюдок, результат хімічних досліджень. Ще юний, але вже пацаватий стос.
Одягається зі смаком (можно відстлідити наслідки хронічного запою).
Принц навмисно нє взувається, бо так зручніше с'ябуваться від моржів.
(Гамлєт - патологічний зоофіл та крячкойоб).
Моржі розбещені нахабством принца. Вони несамовито ревуть, вимагають лінчувати збоченця.
Всю критіку в свою адресу принц відкидає дебелим дрючком.
Босими ногами та бородою Гамлєт тиче в наглу пику буржуазії.
Герой проявляє свою пролетарську єдність з робочім класом Гандурасу.

Дія перша

Гамлєт:
Бажання є омити тєло у прохолодних водах Фінської затоки.
Я дико сумніваюся у позитивних результах - таки бля-нахуй не май місяць!
Тож цю провину я покладаю на всіх жидів, войтил і боделанів.
Останніх я в порядкє персональном подвєргну скотоложству.
Ех йобане життя, нєт кайфа без баяна!

Принц спльовує у морє, від чого воно чорніє та всихає.

З'являється Клавдій - армянський радіо-любітєль підарас.

Клавдій:
Пійдеш зі мною - ніхуя тобі не буде!
Піздєть харе - єбало впижжю, що із землі сама залупа буде виглядать, ти блядь дальтонік чи глухий, чєго єщо не ясно?

Входить привид у образі імама із Тунісу.

Привид (із акцентом):
Шалом... Мій син - ти грєх життя, тебе єбати буду я.

(у образі привида та Клавдія автор облічає нєсознатєльную буржуазію, що як піявка паразитує на засраном тєлє роботячого народа)

Побачивши привіда-імама, Клавдій заходиться у релігіозному екстазі, під час якого він страшно витанцьовує балєт та співає псалми. Аж згодом тікає.

Привід:
От бачиш, сину, як буває - одін єбьот, другой - співає.
Цей Клавдій - клятий підарас, перевертень в погонах і трусах.
Шакал єбучій. Він екскрємєнт суспільної моралі.
Страшенний гєморой Адольфа Гітлєра. Нє к ночі помянулі!
Блядь, він мене упиздив. Він порєшив моє прєкрасне тіло.
Наслав на мене простатіт та лихоманку.
Цей Клавдій – самий єбучій суркіс на землі.
Убій його мотигой. Та в жопу уструми всі лампи ільїча та аладіна, аллах тебе за це простить.

Гамлєт:
Як можно! Я не шахід, не Клінтон і не Буш, тому люблю всіх Чарльзів Менсонів, всіх Чикотіл та Лукашенко, бо всі вони мої геномні браття.

(на цьому мєстє автор некашерно блює)

Привід:
Аллах акбар! То може ти і за Мороза голосував у третім турі?

Гамлєт:
А хулі тут такого? Це кращє ніж промерзнуть до печінки або єбошить в шахтє за баланду.
Я представник майбутнього країни, мені і так нормально – на пєчкє з балалайкой в мокасінах.

Привід:
Ти нєобрєзаний паскудний гітлєр-югєнт.
Помилка юності та гєроїновий пріход у інваліда.
Ти народився в полнолуніє в болоті від холостого пострілу Аврори.
Чи ти об’ївся тих грудневих памаранчів?
Будь проклят день, коли в мене закінчились гандони !

(привід виступає образом незадоволеного міщанства, Гамлєт поріцаєт репреватізаційні волнєнія в суспільтві та наполягає на легалізації гашишу та макової соломи, що на ній так зручно єбаться)

Гамлєт:
Я син природи, квітів та навозу.
Мене знайшли к капусті дятли, аж потім матінці відправили кур’єром.
Ви, батько, блядь – англійській пацієнт.
Сам дохтор Даун вам клізму ставить буде.
Якщо ці кляті коментарії в мою адресу не скінчаться – я висосу гіпофіз ваш крізь пори в жопі.
І адську муку мужеложства заподію.

Привід:
Я умиваю руки милом з дусту !

Привід залишає Гамлєта наодинці.
Зхвильований Гамлєт веде внутрішню боротьбу із самим собою.
Результатом якої є купка калу у гнізді качки та передушені каченята.
Гамлєт вирішує напитися, аж потім продовжити дослідження свого внутрішнього світу.

Дія друга

Хами та блазні співають життєрадосні гімни, прославляючи констітуційну монархію, жидів та боротьбу за врожай.
Вони одягнені за нєздоровим смаком королевни Маргарити, що самотужки вишиває на їх рожевих шортах чорну букву Щ.
Королевна сидить на троні стілізованому під електричний стул.
Поряд стоїть велика скриня із написом “Нє срать”.
На стіні весить національна герба у вигляді дорожнього знаку “Обережно діти”, на якому два хлопчика намагаються втекти від нєгра.
Також висять портрети казкових тварин, а саме сємєро козлят, три мєдвєдя та президент України.

Входить армянський радіо-любітєль Клавдій.

(автор демонструє загнилу капіталістичну реальність та боротьбу пролетаріату за власні права)

Блазні (співають):
Хей, хай! До нас в гості роз'єбай!

Маргарита побачивши Клавдія заходиться несамовито сміятись. Вона кидає вишивання та починає хлопати в ладоні, час від часу королевна натурально хрюкає.

Маргарита:
Коньяк, канфет алі мєнєт?

Клавдій:
Це ж як тре було із’єбнуться, щоб народити довбойоба.
Ця клятая піздота із жопи вилізла твоєй.
То ж ти за це в отвєтє.
Я чув, що бабка повівальна, коли побачила дітя – в труси насрала та поклялась ніколи більше не кірять!
О нєбєса!

Входить привід:
Єщо раз повторі для протокола !

Клавдій:
Нє трогайтє мєня! Я інвалід. Геть, відчипіться.

Із скрині із написом “Нє срать” вилазить принц.

Гамлєт:
Шабаш піздєть, блядь – заєбалі !!!

(принц обурений пропагандою расізма та діскримінацією нєгрів, він став на шлях молодого революціонера та відрікся від матеріальних цінностей)

Гамлєт танцює танець смерті.
Його дрючок побєдоносно гуляє по мордах блазнів, хамів та родичів.
Душа Гамлета рветься до сонця – подалі від імперіалістів та жидів.
Він розбиває меблі, герба та скриню. Починає єбошити портрета президента України, але дрючок із скрипом ламається.
Гамлєт суєвєрно зиркає на картину.

Виходить Едуард Лімонов.
Він дарує Гамлетові свою книжку та уводить його у світле майбутнє.

Хор янголів співає народну пісню “Дубінушка”.

Завіса

На головну
Стрибнути в гостєвую