Місце дослідження: маршрутка у Донецьку.

   Намєдні була така хуйня. Випустили мене із бункєра в увольнєніє. Сів я на оту маршрутку шо по місту шниряють, як таргани, та поіхав на досліди.
   У маршрутці було дохуя багато людей замість просто багато, бо блядській зять мера володіє осіма тими тєлєгами, та робить бєзпрєдєл.

   Люди ідуть – усім всьо похуй (це вам не Киів, хє-хє).
   Сидить чмо – пьяний довбойоб, схожий на старого бачу із турецького гарема. Сидить падло, дивиться навкруги. Втикає. Ось як випале: “А шьто, товаріщі, у нас тут всьо мірно, а вот в Кієве – бардак! Ето же піздєц, блядь. Фашісти!”

   Люди дивляться – нічого не кажуть.
   Пьяний падло заходиться критикувати: “Ето жє – піздєц, шо твориться! Вот смотрю я на вас – усі ми браття, зємлякі. За кого ми всі голосовалі?”

   Усі мовчать. Дивляться на нього.
   “Нєт, бля, кажіть – за кого ми усі голосували? А?” – та давай кричать – “кажіть мень, нахуй, за кого ми голосовалі?!!!!”

   Усім страшно. Усі думають, що це він на вшівість перевірює.
   Алкаш: “Ми усі голосовалі за Януковіча!!! Ясно!!! Усі!!!”, дивиться на якусь інтелігентного віда жінку, до неі: “А ти, блядь, за кого голосовала?” та як гаркне: “За Ющенко ти, блядь, голосовала!”
   Тут зробилося щось страшне – тьотя як заорьот: “Нєт, я за Януковіча! За Януковіча” та почала плакать, та всю дорогу повторювала крізь сльози: “Я за Януковіча, за Януковіча, чесно, за Януковіча” …

   Отака демократія, блядь, у Києві буде Ющенко, а у Донецьку – демократія (власть народу з космічною ментальністю).